Український народ, як і кожен народ світу, має свої святині. Однією із
таких святинь є творчість Т.Г. Шевченка. Він з’явився на світ весною, в
час воскресіння природи та уперше заявив про себе як поета, видавши
невелику збірку поезій, що мала назву «Кобзар». Вона стала символічною і
дала друге ім’я поетові. Звучало слово Т. Шевченка і в Острозькій школі
І-ІІІ ступенів № 3. Ведучі свята «Кобзарем його ми звемо» провели
мандрівку за його творами. В далеке минуле полинули учні та вчителі під
час інсценізації уривка з поеми «Катерина» - одного з кращих творів про
жіночу долю. Також почули глибоко
символічний твір «Розрита могила». Тонким ліризмом вишуканістю захопила
усіх балада «Лілея, яка своєю чарівністю збентежила серце читачів. Про
жертовність безталанної української матері йшлося з уривку з поеми
«Наймичка». Неповторним буде уявлення про внесок Кобзаря в скарбницю української культури, якщо не познайомитися зі спадщиною Шевченка – художника. На святі були продемонстровані кращі зразки художньої спадщини з альбому «Живописна Україна». Це олійне полотно «Катерина», «Селянська родина», «Почаївська лавра з півдня». Серія портретів та багато інших картин. Відомий Т. Шевченко і в музиці. Пісні на його слова стали справді народними. Зворушено звучали «Думи мої думи», «По діброві вітер віє», «Заопіт». Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Т. Шевченко залишиться у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна і народ український, який пам’ятає його заповітні слова:
